Промова голови держдепу США Кондолізи Райс у фонді Маршала у Вашингтоні повинна серйозно стривожити Кремль. Судячи з усього, у Вашингтоні, нарешті, визначилися відносно Росії після того, як Москва на очах всього світу захопила частину території суверенної держави, члена ООН.
Чи стане промова К.Райс новим виданням фултонськой промови Черчиля, покаже час. Проте вже сьогодні можна з впевненістю сказати, що Захід на чолі з США має намір дати консолідовану відповідь Росії і наслідки цієї відповіді можуть стати для Москви вельми сумними.
Найбільш оскаженілі ідеологи російського неоїмперіалізму (т.з. «вставання Росії з колін») вже висловили стурбованість виступом К. Райс.
Так, відомий прокремлівський ідеолог Дугін заявив журналістам, що «промову пані Райс треба сприймати серйозно».
«Американські політики ніколи не виступають із заявами, якщо після них вони не починають дій. Значить, найближчим часом ми повинні чекати від американців нових сюрпризів», пояснив свої тривоги Дугін.
«Якщо дійсно за останнім фінансовим обвалом в Росії стоять США, то можна вважати, що вони вже почали діяти. Також в ЗМІ з'явилася інформація, що США мають намір створити свої бази в Грузії, якщо це теж підтвердиться, то Росії потрібно якось відповісти на ці нові виклики», — відзначив прокремлівський політолог в інтерв'ю азербайджанській пресі.
Низка незалежних аналітиків і експертів, серед них — і російських, відзначає, що своїми діями Росси фактично відновила евро-атлантічну співпрацю між США і ЄС, консолідувала НАТО і вдихнула у цю організацію нове життя, нагадавши, для чого, власне, ця організація і була створена.
Крім того, в Брюселі, нарешті, серйозно зайнялися проблемою диверсифікації енергопостачань до Європи. Заклики нових членів ЄС, в першу чергу Польщі, напевно будуть тепер почуті.
Райс нагадала Москві, що фінансові вливання США і країн Заходу, а також відкритий доступу Росії до інноваційних технологій дозволили Москві подолати важкі часи і зберегти свою цілісність.
«Ми розглядали Росію не як переможеного ворога, а як рівного партнера. США політично і матеріально підтримали перехід Росії до сучасної ринкової економіки і вільного суспільства. І ми поважали Росію, як велику державу», нагадала Райс, давши зрозуміти, що невдячність росіян не залишиться без наслідків.
«Напад Росії на Грузію є доказом того, що Росія готова використовувати свою військову перевагу, щоб покарати маленьку сусідню держава. Але Грузія вижила, і її економіка буде відновлена, незалежність — зміцнена, а озброєні сили — переоснащені.
Ми з нетерпінням чекаємо дня, коли територіальна цілісність Грузії буде мирно відновлена. Тепер наша стратегічна мета полягає в тому, щоб ясно дати зрозуміти лідерам Росії, що їх вибір веде до самоізоляції на міжнародній арені. Виконання цієї мети вимагатиме рішучості і єдності Сполучених Штатів і європейських союзників», підкреслила Райс.
«Ми не можемо змиритися з думкою, якої дотримуються деякі російські політики, що США і їхні союзники змиряться з тиском і залякуванням Росією незалежних держав, і ми, врешті-решт, відступимо і забудемо їх. США і Європа повинні протистояти такій поведінці, і не повинні дозволити Росії досягти своєї мети», заявила держсекретар США.
«Ми не дозволимо Росії ставити вето на питання, що стосуються майбутнього евроатлантичного співтовариства. Про це США дали ясно зрозуміти друзям в Україні», відзначила вона, додавши: «США і Європа поглиблюють співпрацю в прагненні зменшити енергетичну залежність, працюючи з Азербайджаном, Грузією, Туреччиною і Прикаспійськими країнами. Ми розширимо і захистимо відкриту глобальну економіку від образливої практики. Не може бути одних правил для Росії, і інших - для решти країн».
Показовим сигналом того, що наростаюча реакція США і Заходу в цілому на агресію Росію проти Грузії сприймається вельми серйозно, служить поведінка найбільш близького друга Москви президента Білорусі Олександра Лукашенка.
Не зважаючи на тиск Кремля, білоруський лідер не поспішає визнавати незалежність Абхазії і Південної Осетії. Більш того, він публічно попереджає Москву про згубні наслідки будь-яких спроб Росії використати «грузинський сценарій» по відношенню до Білорусі.
Лукашенко посилає недвозначні сигнали Заходу і явно дистанціюється від Москви.
Росію не підтримали ні союзники по ОДКБ, ні навіть Вірменія, яка окуповує Нагірний Карабах. І це, на перший погляд, дивно, проте тільки на перший погляд. Судячи з усього, в Єревані вже не вірять в перспективу довгострокового заступництва Росії.
Виступ Райс, тим часом, показав, що США, можливо, більше не мають наміру підтримувати стабільність в Росії.
Все більше ознак того, що США мають намір втілювати широкомасштабну програму по захисту своїх інтересів на Євразійському континенті, які підриває Москва, і поетапно послаблювати Росію.
Багато російських експертів песимістично оцінюють подальшу долю Росії.
«Політична ізоляція Росії стає фактом. Тепер на її основі США і провідні країни Заходу зможуть будувати фінансово-економічну і технологічну ізоляцію, одночасно створюючи на різних напрямах різнопланові військові загрози, примушуючи нас розтягувати вкрай обмежені ресурси, розпорошувати їх в безглуздих спробах реанімувати радянський ВПК, добиваючись технологічної, продовольчої й іншої самодостатності. Подібна стратегія зруйнувала СРСР, а з РФ можна впоратися ще швидше.
Можна чекати введення ембарго на постачання озброєнь, що суттєво підірве наш збройовий експорт до Індії й арабських країн Перської затоки, а також зробить неможливим власне переозброєння. Росія — не СРСР, ми купуємо тепловізори для експорту і для себе у Франції, купуємо в США і в Європі зброю, електронні компоненти, спеціальні матеріали. Може бути відтворена система експортного контролю ввезення до РФ високотехнологічного устаткування і технологій подвійного призначення. В результаті стануть неможливі будь-які спроби модернізації країни і розвитку інноваційної економіки», пише зокрема, військовий експерт Павло Фельнгенгауер.
«Поки наші військові загрузли в Грузії і на Північному Кавказі, немає ніякої можливості нічого зробити в Криму, навіть якщо флот почнуть активно блокувати і виселяти з Севастополя. А в Інгушетії й інших місцях Північного Кавказу, де діє розгалужене повстанське підпілля, ситуація загострюється. Оскільки це підпілля в основному ісламське, досі грузини і Захід їм не допомагали. Тепер, як колись під час нашої окупації Афганістану, може скластися новий тимчасовий тактичний антиросійський союз прихильників ісламізму й демократії.
По ходу нової холодної війни в акваторії Чорного моря і в інших місцях можливі випадки прямого протистояння військових сил Заходу і Росії, хоча ні в однієї з сторін не буде ніякого бажання допустити ескалації. Замість того Захід надаватиме Грузії масовану економічну, фінансову й військову допомогу. Кавказ може стати полем непрямого зіткнення нової холодної війни, як колись Нікарагуа, Афганістан, Ангола й Ефіопія. Грузинська армія, що зберегла кадрову основу, буде оснащена новими танками, засобами ППО, реактивними винищувачами і бомбардувальниками, високоточною зброєю. Вже наступного року можна чекати початку масштабної диверсійно-партизанської війни проти російських сил у Грузії в буферних зонах, в Абхазії і в Осетії. У відповідь Росія вимушена буде нарощувати гарнізони в Закавказзі, зв'язуючи все більше сил і засобів на стратегічно безперспективне протистояння в євразійській глушині»,
підсумовує російський військовий експерт.
Економічні аналітики вказують в свою чергу, що могутнє падіння російського фондового ринку показало, що Росію чекають вельми серйозні проблеми.
Спроба Путіна «залатати» економічні дірки за допомогою масової інтервенції на ринок нафтодоларів не дадуть довгострокових результатів, і вже до кінця нинішнього року це стане очевидно.
З Росії наростає відтік інвестицій, і серйозні інвестори тікають з російського ринку. Без інвестицій і обороту капіталу нафтодолари не допоможуть.
На цьому тлі все частіше звучать припущення про те, що США можуть почати підтримку національно-визвольних рухів в Росії.
Слова К. Райс про те, що визнавши Абхазію і Південну Осетію, Росія сама вирила собі яму, побічно указують на те, що у Вашингтоні можливо, вже вивчають контури майбутньої політичної карти колишньої Росії.
Руслан Синбарігов
КЦ
Наша кнопка
версія для друку
